українська спортсменка, легкоатлетка (стрибки у висоту), заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Олімпіади 1996 року, учасниця Олімпіад 2000 та 2004 років, чемпіонка світу 1999 року, неодноразова призерка чемпіонатів світу та чемпіонатів Європи, за підсумками міжнародних стартів визнана кращою стрибункою світу у висоту 1995 року, багаторазова чемпіонка України зі стрибків у висоту. Повний кавалер орденів «За заслуги».
Бабакова Інга Альвідасівна (Інгрид Буткус) народилася 27 червня 1967 року в місті Ашгабат (Туркменістан). Її батько був військовим, і родині доводилося часто переїздити з одного міста в інше. Завдяки високому зросту Інга спочатку грала в баскетбол і навіть зуміла стати капітаном команди. 1984 року родина приїхала до Краснодара. Там не було хорошої баскетбольної секції, і тому Інзі довелося перекваліфіковуватися на інший вид спорту, хоча на той час їй було вже 16 років. Це стали стрибки у висоту. Першим її тренером в цьому виді спорту був Анатолій Дмитрович Чинченко. Саме він тоді, в Краснодарі, помітив дівчину. На його думку, Інга підходила для стрибків у висоту за структурою тіла і знову ж таки за зростом.
Успіхи з’явилися відразу, як тільки вона почала брати участь у змаганнях. У десятому класі, через три місяці занять, уже мала 2-й дорослий розряд. Через рік після початку занять стала кандидатом в майстри спорту, а через два роки (1987) – майстром спорту. Того ж, 1987, року Інга ввійшла до складу збірної юніорської команди СРСР. Незабаром стала показувати високі результати, долаючи планку на відмітці 187-192 см.
1988 року в Таллінні, виступаючи на чемпіонаті СРСР, Інга познайомилася зі спортсменом-парусником, Сергієм Бабаковим. Наступного року вони одружилися, і вона переїхала до Миколаєва. Інга з Краснодарського інституту фізичної культури і спорту перевелася до Миколаївського педагогічного інституту (нині Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського) на факультет фізичного виховання, який успішно закінчила 1990 року. Спеціально для Інги, з Луганська запросили тренера – Ігоря Даниловича Ковпака.
Інга запам’ятала 1990 рік, Луганськ. Тоді вона повторила рекорд України: узяла висоту 2 метри. Вихід на такий рівень після пологів – це щось просто фантастичне. Висоту переміряли, і виявилося, що там 1,98 метра. Але для неї цей результат запам’ятається як особиста перемога, особистий рекорд. Ось тоді про неї заговорили і почали сприймати як серйозну конкурентку.
Шлюб змінив і життя Сергія – він, яхтсмен і тренер з парусного спорту, став тренером з легкої атлетики, її особистим тренером, і по можливості супроводжував Інгу на всі змагання, а вона говорила, що без нього просто не може виступати успішно. Він був не тільки тренером, але і психологом. З Сергієм Інга почала показувати набагато кращі результати, ніж раніше. Почалося неймовірне кар’єрне зростання. За літо 1995 року вона взяла участь у 13 змаганнях і на всіх брала висоту більше 2 метрів. Всі відразу заговорили про те, що вона краща стрибунка світу. Крім того, у неї був титул найстабільнішої стрибунки. А за рубежем стабільність цінується набагато більше, ніж високий одноразовий результат.
Інга неодноразово брала участь в Олімпійських іграх: на XXVI Олімпійських іграх в Атланті (1996) – отримала бронзову медаль, на XXVII Олімпійських іграх в Сіднеї (2000) зайняла 5 місце і на XXVIIІ Олімпійських іграх в Афінах (2004) посіла 9 місце. В Афінах всі газети писали, що приїхала найдоросліша стрибунка в світі. У віці 37 років, народивши двох дітей, вона брала висоту 2 метри.
Інга Бабакова – багаторазова призерка чемпіонатів світу та чемпіонатів Європи. На міжнародних змаганнях 1995 року в Токіо узяла висоту 205 см і за підсумками міжнародних стартів визнана кращою стрибункою світу 1995 року. Успішно виступала на міжнародних змаганнях в Англії, Бельгії, Німеччині, Польщі, США, Франції, Швейцарії, Югославії. Бронзовий призер «Гран-прі» в Барселоні (1991), перше місце на «Гран-прі» в Монако (1995), переможниця Міжнародного турніру «Гран-прі» в Парижі (1997).
Інга – неодноразова чемпіонка України зі стрибків у висоту, нагороджена Почесною відзнакою Президента України «За заслуги», повний кавалер ордена «За заслуги». Переможець обласного конкурсу «Наші здобутки», присвяченого 10-річчю незалежності України в номінації «Кращий спортсмен».
За підсумками Миколаївського міського конкурсу «Людина року» визнана «Городянином року» (1996, 1999) в номінації «Фізкультура і спорт». Удостоєна звання «Людина року – 2001». Лауреат Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» (2002). 2008 року занесена до Книги пошани міста Миколаєва.
Після завершення спортивної кар’єри Інга Альвідосівна поєднує тренерську діяльність з громадською роботою. Вона є президентом Федерації легкої атлетики Миколаївської області, голова комісії «Спорт і навколишнє середовище» НОК України, є членом Комісії атлетів НОК України і Європейського олімпійського комітету. Ця комісія займається проблемами реабілітації спортсменів і боротьбою з допінгом. Інга Альвідасівна Бабакова має звання підполковник міліції.
Література
Аров, Б. Л. Бабакова Инга /Ингрид/ Альвидасовна / Б. Л. Аров // Николаевцы: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 49.
Аров, Б. Вопреки пословице / Б. Аров // Аров, Б. Акварели родного города. – Николаев, 2002. – С. 229 – 232.
Бабакова, Инга (Ингрид) Альвидасовна (спортсменка, прыгунья в высоту; 1967) // Элита Николаевской области : энцикл. биогр. слов.-справ. : в 4-х т. Т. 1 / авт. проекта С. М. Сухопаров ; ред. В. М. Рукоманов. – Николаев : СЛАЖ, 2013. – С. 401-402.
Бабакова Інга /Інгрид/ Альвідасівна : [біогр. довідка] // Людина року. Городянин року (1996-2019) : загальноміська програма : біобібліографічний довідник / Центральна міська бібліотека ім. М. Л. Кропивницького, ЦБС для дорослих м. Миколаєва, ЦВГД “Наваль-Експерт”. – Дев’ятнадцяте вид., доп. – Миколаїв : Іліон, 2020. – С. 22-23.
Фомін, С. К. Бабакова Інга Альвідосівна : [біогр. довідка] / С. К. Фомін // Енциклопедія сучасної України. – Київ, 2003. – Т. 2 : Б-Біо. – С. 10.
* * *
Кузнецов, А. Инга Бабакова: очень хочется выиграть вторую олимпийскую медаль / А. Кузнецов // Вечерний Николаев. – 2000. – 11 янв.
Кузнецов, А. Как маленькая Николь помогла своей маме стать чемпионкой мира : [об Инге Бабаковой] / А. Кузнецов // Вечерний Николаев. – 2000. – 11 янв.
Люлька, О. Заложница высоты : [штрихи к портрету Инги Бабаковой] / О. Люлька // Спорт сегодня. – 2003. – 26 авг. – С. 9.
Романюк, А. Прыжок из «провинции» : [беседа с Ингой Бабаковой]/ А. Романюк // Южная правда. – 1999. – 15 трав.
Романюк, А. Сергей Бабаков: «Радуемся каждому дню» : чемпіонка мира живет в Николаеве / А. Романюк // Южная правда. – 1999. – 11 сент.
Серый, В. Инга Бабакова избрана президентом федерации лёгкой атлетики Николаевской области / В. Серый // Николаевские новости. Спорт. – 2007. – №151(18 дек.). – С. 2.
Фоменко, А. Інга Бабакова: Я посміхаюся, навіть коли мені боляче : [інтерв’ю] / А. Фоменко // Україна молода. – 2009. – 13 березня. – С. 22.
Web-ресурси
Бабакова Інга Альвідосівна [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енцикл. – Електрон. дані. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Бабакова Інга Альвідосівна. – Назва з екрана. – Дата останньої правки : 15.10.2019. – Дата перегляду : 16.10.2019.
Бабакова Інга Альвідасівна [Електронний ресурс] // Факультет фізичної культури та спорту : офіційний сайт. – Режим доступу : http://sport.mdu.edu.ua/?page_id=1042, вільний. – Дата останнього доступу : 09.07.2018. – Назва з екрана.
Інга Бабакова – видатна українська спортсменка [Електронний ресурс] // TextReferat : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://ua.textreferat.com/referat-637.html, вільний. – Дата останнього доступу : 09.07.2018. – Назва з екрана.
Фомін, С. К. Бабакова Інга Альвідосівна [Електронний ресурс] : [біогр. довідка] / С. К. Фомін // Енциклопедія сучасної України : офіційний сайт. – Режим доступу : http://esu.com.ua/search_articles.php?id=38513, вільний. – Дата останнього доступу : 06.10.2020. – Назва з екрана.