Поджіо Олександр Вікторович

декабрист, один із найактивніших членів Південного товариства
(1798-1873)

Біографічна довідка

Поджіо Олександр Вікторович народився 15 квітня 1978 року в сім’ї італійця-католика в Миколаєві, але виріс і навчався в Одесі, яку вважав своєю батьківщиною. До 13 років навчався в Одеському училищі. 1814 року Олександр Поджіо приїхав до Петербургу, де успішно служив у гвардійському Преображенському полку. За його власним визнанням, до 1819 року йому були чужі будь-які волелюбні ідеї.

В період служби у Дніпровському полку Олександр Поджіо зустрівся з такими видатними особами, як Сергій Муравйов-Апостол, Михайло Бестужев-Рюмін, близько зійшовся з Пестелем, повністю розділив його республіканські погляди і став активним членом Південного і Північного товариств, здійснюючи зв’язок між ними і виконуючи важливі конспіративні доручення.

1825 року Олександр Поджіо вийшов у відставку. В кінці грудня того ж року зробив спробу здійснити повстання 19-ї піхотної дивізії в Україні і план порятунку з-під арешту П.І.Пестеля. Його було заарештовано і засуджено “до смертної страти через відсікання голови”. Страту потім замінили двадцятирічною каторгою, скороченою пізніше до тринадцяти років.

Відбував покарання Олександр Поджіо у Нерчинському руднику. Це місце вважалося найзгубнішим у Сибіру. Пізніше його, як і всіх декабристів, що відбували каторгу, перевели у в’язницю Петровського заводу.

Після закінчення терміну каторги у 1839 році Олександр Поджіо жив разом з братом у селі Усть-Кудінському, біля річки Ангари. 1850 року одружився з Ларисою Андріївною Смирновою, класною дамою Іркутського дівочого інституту. 1854 року у них народилася донька Варвара. Щоб якось прожити, Поджіо давав уроки, займався городництвом, а ще невдалими пошуками золота.

Після амністії у 1856 році Олександр Поджіо був відновлений у правах, проживаючи деякий час у Сибіру. 1859 року він виїхав до Псковської губернії. Брав посильну участь у справі звільнення селян від кріпосної залежності і твердо відстоював їх право на землю. З 1864 року перебував в еміграції – Швейцарія, Італія (Флоренція). 1873 року повернувся до України. Помер Олександр Вікторович Поджіо в маєтку декабриста Сергія Волконського.

У Миколаєві, на будинку, де народилися брати, установлена меморіальна дошка Йосипу і Олександру Поджіо. На честь знаменитих декабристів названа одна із центральних вулиць нашого міста – вулиця Декабристів.

Література

  • Божаткин, М. И. Поджио Александр Викторович / М. И. Божаткин, И. И. Бродская // Николаевцы. 1789 – 1999: энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 264 – 265.
  • Кравцова, Н. В. Братья Поджио и Н. Чижов : [докум.-истор. изд.] / Н. В. Кравцова. – Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2012. – 80 с. : ил.
  • Павлик, И. Декабристов: [вулиця] // Павлик И. С. Николаев: улицы рассказывают: путеводитель / И. С. Павлик, В. Р. Лифанов, Л. Д. Мычаковская. – Одесса: Маяк, 1988. – С. 33 – 36.

    *  *  *

  • Быченков В. Декабристы и Николаевщина / В. Быченков // Южная правда. – 2012. – 15 дек. – С. 3: фото
  • Маргулис С. Декабристы корабельного края / С. Маргулис // Южная правда. – 2016. – N 36(2 апр.). – С. 3 : фот.
  • Сорочан А. В честь декабристов : [декабристы в Николаеве] / А. Сорочан // Южная правда. – 2011. – 21 июля. – С. 3.