День святого Валентина // Шкода М. Свята моєї Батьківщини: дитячий календар ілюстрований / М. Шкода . – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. –С. 49-50.
   Багато народів святкують цей день, але в різних країнах він може називатися по-різному: у Норвегії – День романтиків, у Швеції – День усіх сердець, у ряді інших європейських країн – День закоханих. Дослідники не можуть встановити походження цього свята, оскільки – таке диво! – у Давньому Римі жили два богобоязних римлянини, які начебто й померли в один день, а тому й пам’ять їх ушановується в один і той самий день.
   Перший Валентин – єпископ Тенійський, який усупереч наказу імператора Клавдія таємно вінчав закоханих. А другий Валентин – лікар, захисник хворих дітей, а також мандрівників, молодят і наречених.

   Свято закоханих: (День святого Валентина, 14 лютого) // Я пізнаю світ: свята різних народів: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна. – К.: Школа, 2003. – С. 148-151.
   Свято закоханих прийшло до нас з-за кордону. То хто ж такий святий Валентин і чому його ім'я пов'язують з цим святом?
   У III столітті нашої ери правив у Римі суворий і рішучий імператор Клавдій. Понад усе він любив війну і хотів, щоб його воїни не відволікалися від ратної справи. Для цього він заборонив їм одружуватися. Але тут на допомогу закоханим прийшов молодий священик Валентин. Всупереч імператорському указу він почав таємно проводити обряд вінчання.
   Клавдій звелів кинути Валентина до в'язниці. 14 лютого 270 року Валентина стратили. Загибель молодого священика залишилася у пам’яті людей. Згодом церква приєднала Валентина до святих. А закохані всього світу обрали його своїм покровителем.

   Карнавал // Лагунова Т. Культури світу: ілюстрована енциклопедія для дітей / Т. Лагунова. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – С. 120.
   Карнавал – це вид народного гуляння, який супроводжується масовими вуличними процесіями, маскарадами, театралізованими іграми та різноманітними змаганнями.
   Венеціанський карнавал – найстаріший у світі. Він зародився в Середньовіччя завдяки венеціанським аристократам, які любили похизуватися запаморочливими вбраннями.
   Сьогодні венеціанський карнавал – це два тижні ходи, маскарадів, традиційних церемоній, музичних свят на каналах, площах і в численних палацах цього старовинного міста.

   На карнавалі всі жарти влучні! // Свята, традиції, ігри: енциклопедія для дітей / Авт. тексту Р. Палаццескі, Е. Праті; Пер. з італ. І. Цибізова. – К.: Махаон-Україна, 2005. – С. 12-13.
   Це свято дуже полюбляють маленькі європейці. Воно буває в січні або в лютому, за 40 днів до католицького Великодня. Учасники карнавалу одягають яскраві різнокольорові костюми і маски улюблених героїв. За традицією, дітям можна жартувати і розігрувати дорослих, кататися на каруселі, розсипати конфеті та запалювати бенгальські вогні.

   Карнавал // Велика дитяча газета. – 2009. - №3. – С. 2-3.
    Найвідоміший європейський карнавал проводиться в місті, де замість вулиць – канали з водою, а замість автомобілів – довгі човни – гондоли. Це італійське місто Венеція.
   Венеціанський карнавал починається за 10 днів до Великого посту. Такого розмаїття костюмів і дивовижних масок не побачиш, мабуть, ніде! Найголовніша тут – таємнича Біла маска.
   Найвідоміші іспанські карнавали відбуваються в Мадриді, Барселоні та в курортному містечку Віланова-і-ла-Хельтру. Розпочинається свято у Масний четвер. У цей день проводять конкурси випічки тортільяс. Магазини пригощають дітлахів булочками, а найзавзятіші любителі ласощів беруть участь у битві солодощів.
   У Швейцарії - країні годинників, сиру і шоколаду карнавал проходить у місті Люцерн. Цілий день люди гуляють під музику вуличних оркестрів. Відрізняється цей карнавал від інших Парадом монстрів у світлі факелів. Страшно? Це ж лише маски!

   Про карнавали! // Пізнайко . – 2008. - № 12. – С. 1-29.
   Оце б стати чарівником або феєю! І поринути у казку. Чому би і ні! Варто лише потрапити до Італії на Венеціанський карнавал. Щороку в лютому Венеція перетворюється на казку. Кожен, хто забажає, бере участь у створенні чарівної феєрії і робить це за допомогою маски й дивовижного вбрання.
   А у французському місті Ніцці полюбляють проводити квіткові карнавали. Головним транспортом того дня є уквітчані платформи, що рухаються вулицями. Одна з них призначена лише для королеви параду – Її величності Мімози.
   А ось для карнавалу в Ментоні потрібна ціла гора цитрин. У цьому містечку проходить апельсиново-лимонно-мандариновий парад. Тварини, будинки, казкові герої – усе з цитрусових! Воно й не дивно! Французька Ментона має найбільші у Європі цитрусові сади!

   П’ята пора року // Професор Крейд. – 2006. - №11. – С. 22-23.
   Щороку до міста Кельн рівно об 11-й годині, 11-го дня 11 місяця приходить незвичайний гість, який розмальовує всім обличчя та розсипає посмішки. Це – карнавал!
   «Келле алааф!» - «Хай живе Кельн!» - голосно перегукуються перехожі. Бо ж тепер можна кричати, співати і танцювати де заманеться. Годі вже й казати – дозволяється навіть смітити папірцями! Тож зазвичай чисті й охайні вулиці міста шурхотять від обгорток «цукеркового листопаду».
   Цього дня жінкам дозволено досхочу кепкувати з чоловіків. Не питаючи дозволу, вони зрізають з них краватки і прикрашають ними… свої спідниці. Тому завбачливі дядечки одягають сьогодні краватки з паперу – та жінкам байдуже, полювання на краватки дуже захопливе!

Італійські карнавали
Венеціанський карнавал
Карнавал Ноттінг Хілл. Карибські ритми в Лондоні
Карнавали Європи
Колязін В. Карнавал в Німеччині та інших німецькомовних землях
Найбільший карнавал в Ольборзі, Данія

   Діти Європи: Ура! Свято! // Свята, традиції, ігри: енциклопедія для дітей / Авт. тексту Р. Палаццескі, Е. Праті; Пер. з італ. І. Цибізова. – К.: Махаон-Україна, 2005. – С. 10-11.
Діти, які живуть у європейських країнах, розмовляють різними мовами, граються в різні ігри і надають перевагу різній іжі. Проте, всі вони люблять свята.
Маленький Ян живе в Антверпені, в Бельгії. Він одержує подарунки на Різдво і 28 грудня – в День невинних немовлят, що став дитячим святом.
А от за два тижні до Різдва маленькі мешканці Боснії вітають маму і тата вельми незвичайно. Вони прив’язують їх до стільців, а звільняють лише після вручення подарунків.
Подарунки ж дітям, як виявляється, приносить не тільки Дід Мороз чи Санта! В Угорщині це роблять ангели, у Греції та на Кіпрі – Святий Василь, у Фінляндії – Великий Укко, старійшина білих ведмедів, у Норвегії – духи повітря, а в німецьких селах долини Рейну – веселі білі мишки.

   Новий рік: [в різних країнах] // Лагунова Т. Культури світу: ілюстрована енциклопедія для дітей / Т. Лагунова. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – С. 116-119.
Можна з упевненістю говорити про те, що Новий рік – це одне з найдавніших і найулюбленіших свят в усьому світі. Щоправда, не в усі країни Новий рік приходить 1 січня.
Раніше на Русі його святкували 1 березня. Перший день весни вважався початком зародження нового врожаю. І тільки в XVIII столітті, за указом Петра I, літочислення почали вести від Різдва Христова, а Новий рік відзначати 1 січня.

   Під Віфліємською зіркою: (Різдво Христове) // Я пізнаю світ: свята різних народів: дитяча енциклопедія / Авт.-упоряд.: І. Полянська, Н. Іоніна. – К.: Школа, 2003. – С. 115-121.
День народження Ісуса Христа ось уже понад 2000 років відзначають мільйони людей з різним кольором шкіри та різних політичних переконань.
У наших краях на вечір перед Різдвом – його ще називають святвечір, - зазвичай, стоїть тиха морозна погода, яскраво світить місяць, лунко рипить під ногами сніг.
Цього дня ходять колядники, славлячи Христа, вітають господаря зі святом:

Добрий вечір тобі, пане господарю: радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Зичать їм добра і щастя:
Просимо Тя, Царю, небесний Володарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю.

   Різдво в Україні та інших державах // Дванадцять місяців: настільна книга-календар / Упоряд. Т. Качалова. – Київ: Веселка, 2001. – С. 11.
   Мешканці Риму на Різдво в центрі міста ставлять високу, 25-30-метрову ялинку, а перед палатою папи – на площі св. Петра – будують великий вертеп заввишки з житловий будинок, постаті в якому сягають 2 метрів. І уявіть собі, що італійці не їдять святкової вечері…
   А от французи під час різдвяних свят об’їдаються білою ковбасою, м’ясом печеного індика та устрицями. Чехи, подібно до поляків, під час свята їдять багато страв з коропа. Після вечері господар дому ділить яблуко навпіл. З розкладу зерняток родина ворожить собі, яким буде черговий рік. На десерт чехи подають 12 сортів тістечок, що символізують 12 місяців.

   Різдво – головне свято християн // Лагунова Т. Культури світу: ілюстрована енциклопедія для дітей / Т. Лагунова. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. – С. 116.
   У країнах Східної Європи в минулі часи стіл посипали сіном, у пам’ять про першу колиску Ісуса – ясла. Сіно накривали білою скатертиною, на яку ставили 12 обрядових страв, а в центрі обов’язково кутю (сочиво). У Західній Європі центральною стравою на столі був гусак.
У деяких країнах – наприклад, в Ірландії – у різдвяну ніч запалювали і ставили в одному з вікон будинку велику червону свічу, що повинна була висвітлювати шлях немовляті Христу.

   Чому ми святкуємо Новий рік? // Дітям про все на світі: популярна дитяча енциклопедія. – Х.: Белкар-книга. – 2006. – С. 100.
   У стародавніх германців святкування Нового року збігалося зі зміною сезонів. Зима в них починалася приблизно в середині листопада. На цей час вони як раз закінчували збір урожаю, й, оскільки вже можна було відпочити від роботи, то й влаштовували з цього приводу свято.
Коли ж римляни завоювали Європу, вони перенесли свято на 1 січня. Для римлян настання Нового року було символом початку нового життя та надії на майбутнє. Звичай святкувати Новий рік і значення цього свята залишились незмінними і до наших днів.

   Чому на Різдво заведено прикрашати дерева? // Дітям про все на світі: популярна дитяча енциклопедія. – Х.: Белкар-книга. – 2006. – С. 100-103.
Різдвяне дерево – символ доброго духа в домі. Прикрашати його – просто традиція та звичай, а зовсім не релігійний обряд.
   Традиція ця прийшла з Німеччини й відноситься до тих часів, коли стародавні люди поклонялися деревам – особливо вічнозеленим. З настанням холодів життя в цих деревах не завмирає, а їхнє листя чи хвоя не опадають, що, безумовно, розцінювалося стародавніми людьми як ознака безсмертя. Християни використовували цю традицію для вшанування Ісуса Христа.

   Як зустрічають Новий рік люди всіх земних широт // Зима: Хрестоматія для позакласного читання / Уклад. Г. Ю. Рогінська. – Харків: Ранок-НТ, 2002. – С. 106-124.
   Скільки народів – стільки й звичаїв та традицій, прикмет і повір’їв. Люди Європи відзначають Новий рік 1 січня. Ця традиція запозичена у древніх римлян. Імператор Нум Помпілій переніс початок року з березня на січень. Місцева назва цього місяця походить від імені божества – дволикого Януса. Римляни вважали його покровителем усіх дверей і воріт, які той своїми руками зачиняв і відчиняв.
   У Франції за наказом короля Карла IX 1564 рік розпочався із січня. У 1793 році Велика французька революція ввела нову еру, Новий рік якої розпочинався 22 вересня. У 1809 році Наполеон скасував це нововведення, і початком року у Франції залишився січень.
   У Шотландії в день проводжання Старого й зустрічі Нового року двері всіх будинків відчинені: кожен може зайти в гості до будь-якої родини. Гість повинен прийти зі шматочком вугілля, кинути його в камін і побажати: «Нехай світло і радість будуть завжди у вашому домі!»

   Андрюкова О. Новорічні та різдвяні свята: народознавчий огляд / О. Андрюкова // Дивосвіт. – 2010. - №1. - С. 7-10.
   Різдвяні свята, як і прихід самої зими, в різних країнах відзначався по-різному. Наприклад, у деяких країнах Європи зима, а з нею і різдвяні свята починалися на день Святого Мартина – тобто 11 листопада. За віруваннями вода, яку залишили на ніч, на ранок перетворювалася на вино, а сам святий у подарунок приносив дітям смачного печива.
   У північних країнах свята починалися з дня Святої Лючії – 13 грудня. Та яку б назву не мало це свято, як би його не відзначали, головним атрибутом Різдва залишаються подарунки, які в різних країнах розносять святі або казкові герої.

   Андрюкова О. Новорічні та різдвяні свята: народознавчий огляд / О. Андрюкова // Дивосвіт. – 2010. - №2. - С. 7-12.
   У країнах Скандинавії до Різдва готуються дуже грунтовно. Різдво у Данії – свято сімейне. У гості один до одного можуть прийти тільки близькі родичі (батько, мати, брат, сестра, діти).
   А ось шведське Різдво - як сімейне, так і дитяче свято. Діти разом з батьками випікають традиційні коржі, виготовляють домашні цукерки, прикраси на ялинку. І, безперечно, нетерпляче чекають на Юлтомте - свого шведського Діда Мороза.
   До Фінляндії свято Різва – там його називають «Йоулу» - прийшло із Швеції. Вважалося, що в ніч напередодні свята і в наступну ніч з?являються душі померлих, духи-покровителі і нечиста сила. Для померлих і духів всю ніч на столі стояла їжа, була витоплена на ніч лазня. А для того, щоб нечиста сила не проникла до будинку і в інші приміщення, на всіх дверях зовні малювали хрест.

   Бутман И. Братья Деда Мороза / И. Бутман // Миша. – 2009. - №12. – С. 2-3.
   Щоб привітати всіх дітей Землі з новорічними святами, сам Дід Мороз ну ніяк не може впоратися. І навіть з допомогою своєї улюбленої Снігуроньки Дід зробити цього також не зможе.
Та виявляється, в кожній країні мешкають і працюють брати нашого Діда.
   Святий Миколай серед свої братів найстарший. У нього є свої будинки і в Польщі, і в Бельгії, і в Україні. Багато років тому святий потрапив під зливу, над його головою блискало та гриміло. Святий постукав в один дуже бідний будинок, господарі якого не лише прийняли його, але й віддали останню порцію їжі. Наступного ранку вони замислилися, чим же нагодувати сьогодні дітей. І раптом діти знайшли в одному зі своїх черевичків два яблука. Виявилося, що вони не прості, а золоті. Господарі продали їх, і з тих самих пір ніколи вже не знали нестатку.

   Готовь ёлку с осени // Ухтышка. – 2008. - №12. – С. 30-33.
Гадаєте, що тільки у Діда Мороза перед Новим роком та Різдвом багато клопоту? Як би не так! Мешканці всього світу починають готуватися до свят заздалегідь.
   У Фінляндії починають готуватися до Різдва ще за місяць. Про те, що вже можна розпочинати підготовку, каже сам Дід Мороз – Йолупуккі. Він разом зі своїми гномами, ангелами та сніжинками відкриває різдвяну вулицю в Гельсінкі. Протягом місяця всі вулиці країни прикрашають різнокольоровими гірляндами, від чого будинки стають яскраво підсвіченими.
   В Італії всі вулиці та площі застеляють червоними доріжками, прапорами, ставлять ялинки. З 13 грудня (у день Святої Лючії) відкриваються різдвяні базари та ярмарки.
А в Австрії під час Віденьких ярмарків можна не тільки купити для рідних та близьких будь-який подарунок, а ще й гарно повеселитися. От тільки чого там не побачиш, так це зображення Санта Клауса. Уявіть собі, австрійці вирішили, що веселий дідусь – це вже не символ Нового року, а лице компанії «Кока-Кола». Тому й «вигнали» Санту з країни.

   Дід Мороз крокує світом // Яблунька. – 2009. - №6. – С. 4-5.
Іспанський Дід Мороз – Тато Ноель – приходить до дітей двічі: на Різдво – 25 грудня і вже після Нового року – 6 січня – на католицьке свято Хрещення.
   В Англії під кінець грудня всі будинки традиційно прикрашають гілками вічнозеленої омели – символу життя, здоров?я, родючості. Їх чіпляють під стелю або над дверима.
   А ось у Швеції Дід Мороз більше схожий на гнома. Наприкінці грудня цей маленький бородань у червоній шапочці з китицею або в нічному ковпачку з’являється на поштових листівках, календарях, вишивках і обкладинках дитячих книжок. Він несе новорічну ялинку та подарунки, наводить лад у будинку та у дворі, розмовляє з тваринами і людьми, благословляє їжу та напої, усіх молодят і новонароджених.

   Звідки ця ялинка? // Котя. – 2005. – 12. – С. 16-17.
   Новорічна ялинка - західноєвропейська гостя. Звичай прикрашати ялинку народився у Німеччині. Він має дохристиянське язицьке походження. Таким чином, прикрашаючи не зрубане, живе вічнозелене дерево у лісі, стародавні германці, умилостивлювали духів, богів лісу та полювання, а головне, вшановували душі предків.
   Такий звичай став поширюватися і на інші країни Західної та Північної Європи. Ця «мода» набула вже широкого вжитку десь у 12 столітті. Причому ялинку тоді підвішували до стелі верхівкою донизу, так, щоб вона торкалася підлоги. Це символізувало зв’язок Неба і Землі, горішнього Божого світу та реального земного.

   Здравствуй, Дедушка Мороз! // А почему? – 2007. - №1. – С. 32.
   А ви знаєте, як виглядає Дід Мороз в різних країнах? Словацький Мікулаш зовні схожий на нашого Діда Мороза: така ж довга шуба, шапка, посох. Тільки ось подарунки він приносить не у мішку, а в коробі, який носить за плечима. Та і супроводжує його не Снігуронька, а ангел в білосніжному одязі та кудлате чортеня.
   Фінського Мороза кличуть дуже смішно – Йолупуккі, тобто Різдвяний Козел. Та нічого образливого тут немає, просто багато років тому він носив не шубу, а козлячу шкуру і подарунки розвозив на козликові.

   Новорічні забобони // Велика дитяча газета. – 2007. - №24. – С. 1-2.
   Як святкують Новий рік у різних країнах, неважко здогадатися. Так само, як і ми: за святковим столом, з феєрверками і хлопавками, бегальськими вогнями і новорічними ялинками. Але новорічні забобони в усіх різні.
   У Румунії є звичай запікати в солодощі дрібні монети. Знайдена в солодощах каблучка має принести багато щастя.
   У Шотландії вірять, що люди, які завітають на Новий рік до оселі, віщують, яким він буде – цей рік. Усі хочуть пригощати темноволосих чоловіків з подарунком: адже їхня поява – на щастя.
   У Болгарії Новий рік починається з таємниці. Болгари, зібравшись на свято, на кілька хвилин гасять світло. Ці хвилини називають хвилинами новорічних поцілунків, таємницю яких зберігає темрява.

   Пока Часы 12 бьют // Ухтышка. – 2009. - №12. – С. 26-29.
   Цікаво, що відбувається в різних куточках земної кулі в той момент, коли у нас годинник б’є 12 годину ночі?
   Греки і румуни зустрічають Новий рік одночасно з нами. У Західній Європі годинник показує 23:00. Французи прикрашають будинки квітами і розвішують на дверях гілки омели. Більшість же австрійців у цей момент розважаються на святкових ярмарках. Любителі музики насолоджуються оперетою Штрауса «Летюча миша». А шанувальники танців вальсують на Віденькому балу.

   Такой разный Новый год: [як святкують Новий рік в різних країнах] // Весёлые уроки. – 2007. - №12. – С. 4-19.
   Ім’я Санта Клауса тісно зв’язано з появою в Америці поселенців з Європи. А відбувалося це так. Одними з перших заселяти новий континент прибули вихідці з Голландії. З собою вони привезли свої звичаї і традиції. Була серед них і традиція дарувати дітям на Різдво подарунки від Святого Миколая. Дуже скоро цей звичай запанував і в інших народів, які прибули до Америки.
   А при чому тут Санта Клаус - запитаєте ви? А ось при чому. По-голландськи Святий Миколай звучить як «Синтер-Клаас». Спочатку англійці, французи, німці, шведи, китайці, росіяни, які приїхали до Америки, також називали його Синтер-Клаасом. Та ім’я, таке звичне для голландців, було не дуже зручне, коли вимовлялося англійською мовою, яка стала в цій країні основною. Ось чому з часом Синтер-Клаас, перетворився в більш простого Санта Клауса.

   Хто допомагає Святому Миколаю…: [на Кубі, у Франції, в Колумбії, у Швеції, в Італії, в Японії] // Маленька фея і сім гномів. – 2009. - №12. – С. 8-9.
   У холодній Швеції перед Новим роком діти обирають королеву світла Лючію. Її вбирають у білу сукню, на голову надівають корону з запаленими свічками. Лючія приносить дітям подарунки, а домашнім тваринкам – ласощі: котику – вершки, песику – цукрову кісточку, віслюкові – морквинку.
   Французьких дітлахів вітає зі святом Пер Ноель. Він приносить їм подарунки і кладе їх до черевиків, залишених напередодні на видному місці. А ще є звичай запікати у святковий пиріг біб. Той, кому дістанеться шматок з бобом, отримує титул «бобового короля», і новорічної ночі усі виконують його накази.
Італійські ж дітлахи з нетерпінням чекають добру Фею Бефану. Вона також наповнює дитячі панчохи усілякими подарунками. Та це сувора чарівниця! Тим, хто погано вчиться, не слухає маму і тата, вона залишає дрібку попелу або вуглинку.

Зимові свята Європи
Новий рік в Німеччині
Новорічні традиції країн Європи
Православне різдво: традиції святкування в країнах світу
Різдвяні традиції різних країн
Різдвяні традиції різних країн
Як святкують Новий рік в країнах світу (в якій саме годині кожна країна світу зустрічає це свято)
Як святкують Різдво в Європі

• Албанія – Babadimri,

• Білорусь – Зюзя,
• Болгарія - Дядо Коледа,
• Велика Британія - Father Christmas,
• Греція та Кіпр – Агіос Василіс,
• Данія - Julemanden або Julenissen,
• Ірландія – Daidi na Nollaig,
• Іспанія – Papa Noel,
• Італія – Babbo Natale,

• Каталонія – Sinterklaas,
• Латвія – Ziemassvetku vecitis,
• Литва – Kaledu Senelis,
• Нідерланди – Kerstman,
• Німеччина – Weihnachtsmann чи Nikolaus,
• Норвегія – Julebukk чи Julenissen,
• Польща – Swiety Mikolaj,
• Португалія – Pai Natal,
• Румунія – Mos Craciun,

• Сербія, Чорногорія та Боснія і Герцоговина – Dede Mraz,
• Угорщина – Mikulas чи Telapo,
• Фінліндія – Joulupukki,
• Франція – Le Pere Noel,
• Чехія і Словаччина – Jezisek,
• Швеція – Jultomten,
• Шотландія – Daidain na Nollaig

   День святого Миколая // Шкода М. Свята моєї Батьківщини: дитячий календар ілюстрований / М. Шкода . – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2006. –С. 15-17.
   За легендою, святий Касьян якось образився, що люди шанують Миколая більше за нього, й поскаржився Богові. Бог вирішив розібратися. Але довелося аж чотири дні чекати на святого Миколая, бо він весь час був у роботі: то людей від пожежі рятував, то невільників з неволі визволяв, то рибалкам під час бурі допомагав… Аж за кілька днів з’явився він до Бога – брудний, у старому одязі, зразу після своєї нелегкої роботи. Бог зрозумів, що Касьянові нарікання безпідставні, і порадив йому не на небі сидіти-пишатися, а спускатися на землю та людям допомагати – тоді й шана від людей буде більша.

   Іменини Миколая // Пізнайко. – 2000. - №12. – С. 8.
   Давно-давно, понад 1600 років тому, жив у місті Мирах молодий хлопець Миколай. Після смерті батьків вирішив він все майно роздати бідним. Тільки як це зробити непомітно? І спало йому на думку от що: зберу-но міх усякого добра та й віднесу вночі до бідняцької хати. Так він і робив щоночі.
   А коли помер, то душа Миколаєва попрохала у Господа: - Дозволь мені, Боже, час від часу відвідувати діток. І тоді у день своїх іменин, 19 грудня, сходить з неба на землю Святий Миколай і розносить дарунки дітям.

   [Святий Миколай: біографія святого] // Котя. – 2005. – №12– С. 2-3.
   Народився святий Миколай у 280 році від Різдва Христового в місті Патара, у заможній та добропорядній родині. Він багато і старано вчився. Був стриманим, проводив багато часу у роздумах і молитвах.    Після смерті своїх батьків Миколай отримав велику спадщину і став дуже заможною людиною, але всі свої кошти віддав на справи милосердя та доброчинності. Своїм власним майном він допомагав бідним і нужденним. Сучасна традиція розкладати на Різдво подарунки дітям у панчохи теж була започаткована ним.
   6 грудня 343 року Миколай пішов із земного життя. Але й після смерті він продовжував творити чудеса. Свято Миколая знають і шанують християни і магометани, буддисти та сповідники інших релігій, Схід і Захід.

   Свято Миколая знов іде до нас…: [Свято Миколая в різних країнах] // Зернятко. – 2008. - №10. –
С.4-5.
   До дітей з Австрії святий Миколай приходить у ніч з 5 на 6 грудня разом з чортенятком Крампусом. Цілісінький рік ангели записують у велику книжку все, що роблять дітки, а також те, чи добре вони вчаться. І злий Крампус не відстає: він занотовує всі дитячі провини. Він хоче, щоб діти замість подарунків отримали прочухана палицею або різками. Та, звичайно, Миколай не дає Крампусу нікого образити.
   А от діти з Голландії дуже турботливі. Вони не лише отримують подарунки, але й дарують. Знаючи, що Миколай приїздить до них на коні, дітлахи наповнюють свої чобітки подарунками для коника – морквою або сіном. Замість залишених частунків, які радо з?їдає коник святого, діти знаходять солодощі. А під двері дитячих кімнат приносить подарунки помічник Миколая – Чорний Піт.
   По-іншому відзначають Миколая в Болгарії. У них це насамперед свято рибалок. Цього дня їх віншують та моляться, аби Господь благословив море і беріг тих, хто працює в ньому.

Культурно-духовний туристично-мистецький комплекс «Маєток Святого Миколая»
Микола Мірлікійський. Біографія. Чудеса. Поклоніння. День святого Миколая в різник країнах світу
Святий Миколай. Біографічні відомості. Чудеса. Поклоніння.

   Пишіть нам на наш

 чекаємо на Ваші відгуки
 і побажання!