Влітку 1941 року в наше місто прибув розвідник Віктор Олександрович Лягін зі спеціальним завданням: очолити розвідувально-диверсійну групу в тилу ворога. Під ім’ям Віктора Корнєва поселився в сім’ї німецьких колоністів в ролі чоловіка Магди Дукарт. Ще до окупації Миколаєва нацистами група була організована. Віктор Лягін визначив цілі, задачі, об’єкти діяльності кожному.
Диверсії завдавали багато клопоту окупантам уже з перших місяців перебування в Миколаєві. Вже у вересні 1941 року було підпалено німецький гараж і склад в парку ім. Петровського. Загинуло більше 30 гітлерівців, було знищено близько 100 комплектів автопокришок, 30 автомашин. Через декілька днів згорів склад військової амуніції, а на автотракторному заводі – склад з четирма тисячами автопокришок. У листопаді 1941 року було спалено склади пального і військової техніки нацистської армії. В грудні згорів німецький склад, який знаходився у підвальному приміщенні взуттєвої фабрики. На попелище перетворилися десятки автомашин з обмундируванням.
Але найкрупніша диверсія була в березні 1942 року на військовому аеродромі за Інгульським мостом. Операцію підготував і здійснив Олександр Петрович Сидорчук. Йому вдалося влаштуватися кочегаром на аеродром, завербувати собі в помічники німецького солдата. 10 березня 1942 року пролунав величезної сили вибух. В повітря злетіло 2 ангари, авіамайстерні, 27 літаків, 25 авіамоторів і великий запас бензину.
30 вересня 1942 року, для кращого керівництва всіма підпільними групами і організаціями міста, за ініціативою В.А.Лягіна, було створено групу «Миколаївський центр», який об’єднав понад 25 груп і організацій не тільки Миколаєва і інших районів області, але і Херсона. Група вчинила цілий ряд диверсій: був потоплений могутній портовий кран, виведені з ладу паровози в міському депо, вчинена диверсія на другому аеродромі в районі Широкої Балки.
«Миколаївський центр» проіснував 19 місяців. В результаті зради, що сталася серед членів підпілля, було заарештовано 97 її учасників. 46 з них були розстріляні або повішені, 29 підпільників були відправлені до концтаборів у Німеччину.
Віктора Лягіна нацистські окупанти схопили 5 лютого 1943 року. Після п’яти з половиною місяців допитів, 17 липня 1943 року, він був розстріляний. Віктору Олександровичу Лягіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно. Ім’я Лягіна носить одна з вулиць Миколаєва та Миколаївська обласна бібліотека для дітей. Біля середньої школи №22 було встановлено пам’ятник Віктору Лягіну, а на розі вулиці Лягіна і проспекту Леніна встановлено бронзовий бюст героя. До дня святкування 30-річчя Перемоги в будинку, де жив Віктор Лягін під час німецької окупації, відкрито музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.».
Література
Ардаматский, В. И. «Грант» вызывает Москву: повесть; Последний год: роман. – Москва: Худож. лит., 1988. – 702 с.
Це повість про героїчну, самовіддану боротьбу радянських підпільників у захопленому фашистами місті Миколаєві. Ця книга – художній твір, а не документальна повість, справжні імена в ній замінені, хоча в основі повісті – справжні матеріали про діяльність Корнєва-Лягіна і його групи.
Віктор Лягін. Подвиг розвідника : [наук.-істор. вид.] / М. Ф. Димитров, Л. Б. Ташлай, А. Г. Тарновська. – Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2008. – 20 с. : іл.
Видання присвячене життю та подвигу видатного розвідника Героя Радянського Союзу Віктора Олександровича Лягіна. Ілюстровано документами та фотографіями, що експонуються в музеї “Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.” і публікуються вперше.
Дарда, В. І. Хлопці майора Кена : повість / В. І. Дарда. – Київ : Радянський письменник, 1968. – 280 с.
В повісті розповідається про безсмертного підривника Олександра Сидорчука та його друзів-підпільників, про те, як готувалася велика диверсія в березні 1942 року на військовому аеродромі за Інгульським мостом.
Лисов, Г. П. Право на бессмертие: рассказ о руководителе Николаевского подполья в годы Великой Отечественной войны, ленинградском чекисте, Герое Советского Союза Викторе Лягине / Г. П. Лисов. – Ленінград : Лениздат, 1982. – 126 с. : ил.
Автор книги, ленінградський журналіст, жив по сусідству з дочкою героя, Тетяною Вікторівною Лягіною. Ця книга про Віктора Лягіна написана на основі достовірних фактів: офіційні документи, листи героя до близьких і друзів. Автор зустрічався з колегами по роботі і соратниками по миколаївському підпіллю, багато вечорів провів з дітьми героя.
Лягин (Корнев) Виктор Александрович : [биограф. справка] // Николаевцы : энцикл. словарь. – Николаев, 1999. – С. 208-209.
Лягін Віктор Олександрович : [біограф. довідка] // Золоті зірки Миколаївщини : енцикл. видання / рец. В. П. Шкварець, Й. М. Шкляж, В. О. Стремецька. – Миколаїв : Видавництво МДГУ ім. П. Могили, 2005. – C. 142-143.
Ташлай, Л. Б. Виктор Лягин : [науч.-попул. изд.] / Л. Б. Ташлай. – Николаев : Изд-во Ирины Гудым, 2010. – 48 с. : ил. – (Легендарные имена).
Видання присвячене життю та подвигу видатного розвідника Героя Радянського Союзу Віктора Олександровича Лягіна, який діяв у фашистському тилу в Миколаєві у роки Великої Вітчизняної війни.
* * *
Виноградова, А. Сильные духом : к 100-летию со дня рождения Героя Советского Союза В. А. Лягина / А. Виноградова // Вечерний Николаев. – 2009. – №1(1 янв.) . – С. 4.
Мирошниченко, А. Она была последней подпольщицей : [на 94-м году жизни скончалась Адель-Гайден Адольфовна Келем-Лермонтова, активная участница николаевского подполья] / А. Мирошниченко // Южная правда. – 2012. – №57(26 мая). – С. 1 : фот.
Олейник, В. Подвиг Виктора Лягина / В. Олейник // Рідне Прибужжя. – 2010. – №66(22 черв.) . – С. 2.
Олейник, В. Сотрудник особого резерва : [Виктор Лягин] / В. Олейник // Вечерний Николаев. – 2010. – №71(22 июня) . – С. 2.
Островская, М. Память о подпольщике жива : [годовщина дня гибели А. П. Сидорчука] / М. Островская // Южная правда. – 2010. – №124(9 нояб.). – С. 3.
Перепелица, Н. Подвиг разведчиков : [подвиг В. Лягина] / Н. Перепелица // Южная правда. – 2009. – №32(21 марта). – С. 3.
Сорочан, А. Они боролись до конца : одна из центральных улиц Николаева с 1967 г. носит имя Лягина / А. Сорочан // Южная правда. – 2015. – N 35(28 марта). – С. 3 : фот.
Стариков, И. Тайны разведчика : [из жизни Виктора Лягина] / И. Стариков // Имена. – 2009. – N3 . – С. 28-29.
Ташлай, Л. Подвиг разведчика : к столетию со дня рождения В. А. Лягина / Л. Ташлай // Южная правда. – 2009. – №5(15 янв.) . – С. 4.
Христова, Н. Попутчица ХХ века : [Адель-Гайден Адольфовна Келем-Лермонтова – активная участница николаевского подполья] / Н. Христова // Вечерний Николаев. – 2010. – №52(8 мая) . – С. 2.